Перейти до змісту

Парадокс вибору — скільки варіантів показувати клієнту (експеримент із джемом)

5 хв читання838 слів

Коротко

В експерименті Айєнгар і Леппера (2000) дегустаційна вітрина з 24 видами джему привертала більше покупців, ніж вітрина з 6, але купівлю робили близько 3 відсотків тих, хто підійшов до великої вітрини, проти близько 30 відсотків біля малої. Великий вибір приваблює, але паралізує рішення. Для бізнесу це означає: показувати 3–5 варіантів, а не весь прайс, і допомагати обрати, а не перекладати вибір на клієнта.

Близько 30 % купили біля вітрини з 6 видами джему проти близько 3 % біля вітрини з 24 — експеримент Айєнгар і Леппера (2000)

Що досліджували

У 2000 році Шина Айєнгар і Марк Леппер опублікували серію експериментів про те, як кількість варіантів впливає на рішення. Найвідоміший — у продуктовому магазині в Каліфорнії: у різні дні ставили дегустаційний стіл із 24 або з 6 видами джему і рахували, скільки людей підходило і скільки потім купувало, використавши купон на знижку.

Що знайшли

  • До столу з 24 видами підходило близько 60 відсотків покупців, які проходили повз; до столу з 6 — близько 40. Великий вибір приваблює.
  • Купували після великого столу близько 3 відсотків тих, хто підійшов; після малого — близько 30. Різниця майже вдесятеро.

Інші експерименти тієї ж серії показали схоже: студенти, яким пропонували 30 тем для есе, рідше здавали роботу, ніж ті, кому пропонували 6; люди, які обирали шоколад із 30 видів, були менш задоволені вибором, ніж ті, хто обирав із 6.

Пояснення: коли варіантів багато, зростає вартість порівняння, страх обрати не те і жаль про невибрані варіанти. Простіше не обирати взагалі.

Обмеження

Це важлива частина. У 2010 році Беньямін Шайбенне з колегами зібрали 50 експериментів на цю тему і виявили, що в середньому ефект близький до нуля: в одних умовах великий вибір шкодив, в інших — допомагав або не впливав. Достатніх умов, за яких ефект гарантовано з’являється, автори виділити не змогли. Від чого він залежить, показав наступний метааналіз — Чернева, Бекенгольта і Гудмана (2015, докладніше нижче): «перевантаження вибором» посилюється, коли:

  • варіанти складно порівняти між собою;
  • людина не є експертом у категорії;
  • у неї немає сформованих уподобань;
  • рішення треба ухвалити швидко.

Тобто це не закон «менше — завжди краще», а умовний ефект. І саме ці умови типові для клієнта малого бізнесу: він не експерт у стрижках, ремонті чи курсах, і йому складно порівняти.

Як це працює в Україні

Типова помилка малого бізнесу — прайс на 40 позицій у шапці профілю або на першому екрані сайту. Власник вважає, що показує широту. Клієнт бачить роботу з порівняння і йде туди, де йому сказали «вам підійде ось це». Як будувати сайт, коли послуг багато, — у статті про те, що обрати: лендинг чи багатосторінковий сайт.

Друга типова ситуація — запитання в директі «а що ви порадите?». Це прямий сигнал перевантаження: людина просить забрати у неї вибір. Відповідь списком із 10 варіантів втрачає клієнта; відповідь «для вашої задачі — ось це, ось чому» — закриває.

Коли ефект справжній: чотири умови з другого метааналізу

Після метааналізу Шайбенне з колегами могло здатися, що питання закрите: у середньому ефекту немає. Але у 2015 році Александр Чернев, Ульф Бекенгольт і Джозеф Гудман (Journal of Consumer Psychology) зібрали 99 спостережень із попередніх досліджень — 7 202 учасники — і врахували, за яких умов проводили кожен експеримент. Висновок: перевантаження вибором — не міф, а ефект із конкретними умовами. Він посилюється, коли:

  • набір варіантів складний — їх важко зіставити між собою;
  • саме рішення складне — наприклад, мало часу або багато характеристик для порівняння;
  • людина не певна, чого хоче — уподобань ще немає;
  • мета — вирішити з мінімумом зусиль, а не вивчити все.

Коли ці чотири умови враховано, загальний вплив розміру асортименту на перевантаження виявився значущим — усупереч висновку попереднього метааналізу. Для бізнесу практичне питання тому не «скільки варіантів показувати взагалі», а «чи є ці умови в моїх клієнтів».

Як перевірити свій прайс за цими умовами

Чотири питання до власної сторінки послуг, меню чи прайсу в актуальних:

  1. Чи може новий клієнт зіставити варіанти без консультації? Якщо ні — набір складний.
  2. Чи зрозуміло, за якою ознакою обирати: час, результат, ціна? Якщо ні — рішення складне.
  3. Чи приходять клієнти з готовим запитом, чи здебільшого з «порадьте щось»? Друге — ознака невизначених уподобань.
  4. Чи обирає клієнт на ходу, з телефона між справами? Тоді його мета, найімовірніше, — мінімум зусиль.

Що більше умов збігається, то більше дає скорочення першого екрана до 3–5 варіантів і рекомендація за ситуацією. Якщо умов немає — скажімо, постійні клієнти, які знають своє, — повний список не шкодить, і ховати його не варто.

Що робити завтра

  1. Перший екран — 3–5 варіантів. Не весь прайс, а найпопулярніші або згруповані. Повний список — на другому кроці для тих, хто знає, чого хоче.
  2. Три тарифи замість десяти. Базовий, основний, розширений. Основний — виділений і рекомендований. Як третій варіант зсуває вибір, пояснює теорія перспектив і ефект приманки.
  3. Рекомендація за ситуацією. «Якщо ви вперше — беріть це. Якщо вже робили — це.» Це знімає порівняння. Для складних продуктів із варіантами цю роль може виконати квіз — якщо відповіді справді змінюють рекомендацію.
  4. Скрипт для директу. На «що порадите?» — одне уточнювальне питання і одна рекомендація з причиною. Не список.
  5. Перевірити на своїх даних. Показати два варіанти сторінки або сторіс: із повним списком і зі скороченим. Порівняти кількість запитів. Ефект умовний, тому перевірка обов’язкова. Як не обдурити себе на малій вибірці — у статті про A/B-тести для малого бізнесу.

Висновок

Великий вибір приваблює увагу, але не гарантує рішення, особливо коли клієнт не експерт. Задача бізнесу — не показати все, а допомогти обрати: 3–5 варіантів, рекомендація за ситуацією і повний список для тих, хто його справді хоче.

Джерела

Джерела

  1. 01
  2. 02
  3. 03

FAQ

Питання й відповіді

Чи завжди менший вибір кращий?
Ні. Пізніший метааналіз (Шайбенне, Грайфенедер і Тодд, 2010) показав, що в середньому ефект близький до нуля, і достатніх умов для нього автори не знайшли. Умови уточнив інший метааналіз (Чернев, Бекенгольт і Гудман, 2015) — ефект сильніший, коли варіанти складно порівняти, рішення непросте, людина не експерт і не має чітких уподобань. Якщо клієнт точно знає, чого хоче, широкий асортимент не шкодить.
Скільки тарифів показувати на сайті послуг?
Три — робочий орієнтир: базовий, основний, розширений. Середній зазвичай обирають найчастіше. Більше трьох — і людина починає порівнювати замість обирати.
Що робити, якщо у нас 40 послуг і всі потрібні?
Не ховати їх, а структурувати: 4–6 груп на першому рівні, деталі — всередині. І давати шлях «не знаю, що обрати» — консультацію, тест або рекомендацію за ситуацією.
Чому великий вибір заважає купувати?
Коли варіантів багато, зростає вартість порівняння, страх обрати не те і жаль про невибрані варіанти, тому простіше не обирати взагалі. В експерименті з джемом після столу з 24 видами купували близько 3 відсотків тих, хто підійшов, а після столу з 6 — близько 30.
Що відповідати клієнту на «а що ви порадите?» у директі?
Одне уточнювальне питання і одну рекомендацію з причиною, а не список. Таке питання — прямий сигнал перевантаження вибором, людина просить забрати у неї вибір, і відповідь списком із 10 варіантів втрачає клієнта.

Перелінковка

Де ще про це йдеться

Уся тема

Customer journey map (CJM): що це, з чого складається карта шляху клієнта і як скласти її за один день, з прикладом для салону краси

Що таке карта шляху клієнта за визначенням Nielsen Norman Group, з яких елементів вона складається, як зібрати її за один день з розмов, переписок і відгуків, чим CJM відрізняється від воронки і як перетворити карту на список змін. Заповнений умовний приклад для салону краси з розрахунком.

· 9 хв

JTBD (Jobs to be Done): що це, як знайти «роботу», для якої клієнт купує ваш продукт, і записати її у форматі job story

Теорія «роботи, яку треба виконати» Клейтона Крістенсена за статтями Harvard Business Review 2005 і 2016 років: приклад з мілкшейком, функціональна, емоційна й соціальна складові, формат job story, JTBD-інтерв’ю за таймлайном і чотирма силами Моести і Спіка. Умовний приклад для онлайн-школи з розрахунком.

· 10 хв

Нейромаркетинг: що це, якими методами вимірюють реакції покупців, що справді довели дослідження і які міфи не підтвердилися

Що таке нейромаркетинг, що вимірюють fMRI, ЕЕГ, eye-tracking, шкірна реакція, аналіз міміки і неявні тести, що показали дослідження про Coca-Cola і Pepsi, ціну вина і передбачення покупок, звідки міф про 95 % несвідомих рішень і що з цього взяти малому бізнесу без лабораторії.

· 11 хв