Втрата важить більше за виграш — теорія перспектив Канемана і Тверскі у цінах і пропозиціях
Наталія Іванченко · · 3 хв читання
Теорія перспектив Канемана і Тверскі (1979) показала: люди оцінюють результат не в абсолютних величинах, а відносно точки відліку, і втрату відчувають приблизно вдвічі сильніше, ніж виграш такого ж розміру. Для маркетингу це означає три речі: точка відліку (перша побачена ціна) визначає сприйняття всіх наступних; «не втратити» мотивує сильніше за «отримати»; і зайвий, свідомо гірший варіант у прайсі змінює, який із решти обирають.
Що досліджували
Деніел Канеман і Амос Тверскі у 1970-х пропонували людям вибір між варіантами з різними ймовірностями виграшу і втрати і дивились, як рішення відхиляються від «раціональної» моделі, у якій людина просто рахує очікувану вигоду. У 1979 році вони опублікували теорію перспектив — модель того, як люди насправді оцінюють ризик і результат. У 2002 році Канеман отримав за це Нобелівську премію з економіки.
Що знайшли
Точка відліку
Люди оцінюють не кінцевий стан, а зміну відносно точки відліку. Отримати 500 гривень, коли очікував 1 000, відчувається як втрата, хоч сума додатна.
Втрати важать більше
Крива цінності асиметрична: втрата певної суми відчувається приблизно вдвічі сильніше, ніж виграш тієї ж суми. Точний коефіцієнт у пізніших дослідженнях коливається, але «приблизно вдвічі» — стійкий результат.
Якоріння
У роботі 1974 року ті самі автори показали, що довільне число, яке людина побачила перед оцінкою, зсуває оцінку в його бік — навіть якщо число не має жодного стосунку до питання. Перша ціна, яку бачить клієнт, працює так само.
Ефект приманки
Ден Аріелі у книзі «Передбачувана ірраціональність» (2008) описав експеримент із передплатою The Economist: три варіанти — тільки онлайн за 59 доларів, тільки друк за 125, друк плюс онлайн за 125. Друга опція явно безглузда, її ніхто не обирав. Але з нею більшість студентів обирала третю; без неї — більшість обирала першу, дешеву. «Безглуздий» варіант змінював вибір між іншими двома.
Обмеження
- Експерименти переважно на студентах, із гіпотетичними або невеликими сумами.
- Сила ефектів залежить від контексту, досвіду людини і суми. Експерти у своїй категорії менш чутливі до якорів.
- Пізніші спроби відтворити деякі ефекти давали слабший результат, ніж оригінальні. Напрямок ефекту стійкий, величина — ні.
Як це працює в Україні
Два спостереження. Перше: у малому бізнесі ціну часто ховають («ціна в директ»), і тоді якорем стає ціна конкурента або випадкова цифра з голови клієнта — зазвичай нижча за реальну. Показана ціна з поясненням працює краще за приховану. Друге: у нестабільній економіці чутливість до втрат вища. Гарантія, повернення грошей, «спробуйте, а потім вирішите» знімають страх втрати, який зараз є головним бар’єром.
Що робити завтра
- Керувати якорем свідомо. Показувати спочатку повну або розширену пропозицію, потім основну. Не навпаки.
- Формулювати через втрату — чесно. «Без регулярного обслуговування ремонт коштує втричі дорожче» працює сильніше за «регулярне обслуговування економить гроші». Але тільки якщо це правда.
- Зняти страх втрати. Гарантія, тестовий період, чітка політика повернення. Це дешевше, ніж здається: більшість людей ними не користується, але їх наявність знімає бар’єр.
- Три варіанти з приманкою — обережно (а скільки варіантів показувати взагалі — у статті про парадокс вибору). Якщо є два тарифи і всі обирають дешевий, третій, розширений, зсуне вибір до середнього. Але третій має бути реальним, а не фіктивним.
- Не вигадувати «старих цін». Закреслена ціна, яка ніколи не діяла, — це якір, який працює один раз. Після цього кожна ваша ціна читається як фальшива.
Висновок
Ціна ніколи не сприймається сама по собі — тільки відносно того, що людина побачила раніше, і того, що вона боїться втратити. Ці ефекти вже працюють у вашому прайсі. Питання лише в тому, чи керуєте ви ними свідомо і чесно.
Джерела
Питання й відповіді
- Чи етично використовувати ці ефекти?
- Ефекти працюють незалежно від того, чи ви про них знаєте — будь-яка ціна вже є якорем. Етична межа — правда. Показати реальну економію чи реальний ризик — нормально. Вигадати «стару ціну» або фальшивий дефіцит — обман, який працює один раз.
- Що таке якір простими словами?
- Перше число, яке людина побачила, стає точкою відліку для всіх наступних. Якщо спочатку показати послугу за 3 000, то 1 500 здаватиметься доступною. Якщо спочатку 800 — та сама 1 500 здаватиметься дорогою.
- Як працює ефект приманки?
- Додається третій варіант, який явно гірший за один із двох наявних, але схожий на нього. Люди починають порівнювати ці два, і «кращий із пари» виграє у третього, який раніше здавався привабливим. Класичний приклад — передплата The Economist в експерименті Дена Аріелі.
Де ще про це йдеться
- Парадокс вибору — скільки варіантів показувати клієнту (експеримент із джемом) · Поведінка споживачів — що кажуть дослідження
- Чому конверсія сайту 1 % — не завжди проблема сайту, і як знайти справжню причину за годину · Аналітика і цифри в маркетингу
- Аудит чужої реклами за 10 хвилин — п’ять помилок, які видно без доступу до кабінету · Кейси і розбори