Перейти до змісту

Deloitte Digital Media Trends 2025: для покоління Z соцмережі релевантніші за телебачення — і що з цим робити брендам

7 хв читання1 229 слів

Коротко

Deloitte у 2025 році зафіксував, що соціальні платформи стали «домінантною силою в медіа»: 56 % представників покоління Z і 43 % міленіалів вважають контент соцмереж релевантнішим для себе, ніж серіали і фільми; 63 % зумерів кажуть, що реклама і відгуки у соцмережах впливають на їхні покупки (проти 28 % для реклами у стрімінгу); близько половини молодих людей відчувають сильніший особистий зв’язок з креаторами, ніж з телеакторами. Покоління Z проводить на 50 хвилин на день більше в соцмережах і на 44 хвилини менше на серіалах, ніж середній американець. Для бізнесу висновок один: аудиторія до 30 років живе у стрічці, довіряє людям, а не студіям, і купує там, де дивиться.

Deloitte Digital Media Trends 2025: 56 % — покоління Z вважають контент соцмереж релевантнішим за серіали й фільми

Що це за дослідження

Deloitte Digital Media Trends — одне з найстаріших регулярних досліджень медіаспоживання: 2025 рік — 19-те видання. Опитали 3 595 дорослих споживачів США у жовтні 2024 року, вибірка зважена за переписом. Звіт опубліковано в березні 2025-го з підзаголовком «Соціальні платформи стають домінантною силою в медіа та розвагах».

Важлива різниця з Nielsen The Gauge: Nielsen вимірює реальний перегляд на телевізорі, Deloitte запитує людей, що вони думають і відчувають. Обидва підходи потрібні: Nielsen показує, куди пішов час, Deloitte — чому.

Головна цифра: релевантність

Порівняльна діаграма для міленіалів і покоління Z: соцмережі релевантніші за серіали — 43 % проти 56 %; реклама і відгуки в соцмережах впливають на покупки — 49 % проти 63 %; реклама у стрімінгу впливає — 25 % проти 28 %

56 % покоління Z і 43 % міленіалів вважають, що контент соцмереж релевантніший для них, ніж традиційний — серіали й фільми. Слово «релевантніший» тут ключове: не «цікавіший» і не «якісніший», а такий, що стосується мене, мого життя, моїх людей.

Далі — цифри про вплив на покупки:

  • 63 % зумерів і 49 % міленіалів кажуть, що реклама й відгуки в соцмережах впливають на їхні рішення про покупку.
  • Для реклами у стрімінгу ті самі цифри — 28 % і 25 %.
  • 54 % усіх споживачів вважають рекламу в соцмережах релевантнішою за рекламу у стрімінгу чи на кабельному ТБ.

Різниця між 63 % і 28 % — це різниця між рекламою, яка потрапляє у контекст (стрічка, де є друзі, відгуки, креатори), і рекламою, яка перериває (ролик перед серіалом). Кевін Весткотт, віцеголова Deloitte з технологій і медіа, формулює це так: «креатори дають брендам і рекламодавцям більше достовірності й автентичності».

Куди йде час

Чотири картки: покоління Z проводить на 50 хвилин більше в соцмережах і на 44 хвилини менше на серіалах, ніж середній споживач; 6 годин на день на медіа; 39 % відмовляються від платного стрімінгу за пів року

Середній американець проводить з медіа і розвагами близько 6 годин на день. Покоління Z всередині цього часу розподіляє його інакше: на 50 хвилин (+54 %) більше в соцмережах і на контенті користувачів, на 44 хвилини (−26 %) менше на серіалах і фільмах.

Це не означає, що зумери не дивляться серіали. Означає, що серіали для них — одна з опцій, а стрічка — середовище. І дізнаються про серіали вони теж зі стрічки: 56 % дивились щось у стрімінгу після того, як почули про це від креатора, а 53 % кажуть, що соцмережі рекомендують краще, ніж самі сервіси.

Креатори замість зірок

Стовпчикова діаграма: 56 % дивились контент після рекомендації креатора, 53 % отримують кращі рекомендації з соцмереж, 50 % відчувають сильніший зв’язок з креаторами, 67 % мають підписку на безкоштовний сервіс з рекламою

Близько половини зумерів і міленіалів відчувають сильніший особистий зв’язок з креаторами в соцмережах, ніж з телеведучими чи акторами. Це те, що дослідники називають парасоціальними стосунками: людина щодня бачить креатора у stories, знає його кухню, кота і проблеми — і відчуває близькість, якої не дає жоден актор.

Цікавий побічний ефект: 30 % вважають, що креатор втрачає автентичність, коли переходить на телебачення, і лише 29 % готові дивитись серіал з улюбленим креатором у головній ролі. Тобто цінність креатора — саме в тому середовищі, де він виник.

Для брендів це прямий аргумент на користь роботи з блогерами й мікроінфлюенсерами — але з важливою поправкою, яку ми побачимо у McKinsey: довіра до інфлюенсерів як до джерела правди про продукт падає, і працює вона не в усіх категоріях однаково.

Гроші: платний стрімінг втомив

Друга половина звіту — про економіку стрімінгу, і вона важлива для розуміння, чому реклама повертається на екран.

  • Середня ціна преміального стрімінгу без реклами — близько 16 доларів на місяць; «справедливою» люди вважають 14, а «занадто дорогою» — 25.
  • 47 % кажуть, що платять забагато, 41 % — що контент не вартий ціни.
  • 60 % відмовились би від сервісу при підвищенні ціни на 5 доларів.
  • За пів року 39 % відмовились хоча б від одного сервісу; серед зумерів і міленіалів — понад 50 %. Чверть повертається назад — «churn-and-return».
  • Відповідь ринку: 54 % підписників стрімінгу мають тариф з рекламою (≈9 доларів замість 16), а 67 % зумерів і міленіалів користуються безкоштовними сервісами з рекламою.

Це та сама історія, яку Nielsen показав з боку часу: безкоштовні сервіси з рекламою — 5,7 % телевізійного перегляду. Реклама повернулась у «преміальне» відео тому, що люди не готові платити за його відсутність.

Обмеження звіту

  • Самозвіти. «Соцмережі релевантніші» — це оцінка, а не вимір; люди схильні перебільшувати те, що вважають сучасним.
  • Тільки США, і тільки дорослі — підлітків (13–17) тут немає, хоча саме вони найглибше у стрічці; про них — у Pew і Common Sense.
  • Жовтень 2024 — до низки змін на платформах у 2025-му.
  • Deloitte консультує медіакомпанії, і теза «тільки гіперскейлери виживуть» — це також аргумент для їхніх клієнтів.

Що це означає для України

Аудиторія до 30 живе у стрічці — і це не новина

В Україні цей зсув стався навіть глибше: платні стрімінги ніколи не були масовими, телебачення втратило молодь раніше, а Telegram і YouTube замінили і новини, і розваги. Цифри Deloitte — це підтвердження того, що ви й так бачите в статистиці свого Instagram.

«Релевантність» — це про мову, а не про бюджет

56 % обирають контент, що «стосується мене». Для локального бізнесу це перевага: ваш майстер, ваша вулиця, ваші клієнти — це і є релевантність, якої не купить федеральний бренд. Головне — не ховати це за корпоративними шаблонами. Як говорити по-людськи системно — у статті про рубрики і в шаблоні SMM-стратегії.

Креатори — так, але з розрахунком

Половина молоді ближча до креаторів, ніж до акторів, — це аргумент за співпрацю з мікроблогерами. Але купувати треба не «охоплення», а контекст і довіру, і рахувати результат так само, як будь-який інший канал. Deloitte показує, що вплив креатора на покупку сильний у розвагах і споживчих товарах; для послуг і B2B ефект слабший — тут краще працює власна експертиза.

Реклама у відео повертається — і це шанс

67 % молоді користуються безкоштовним відео з рекламою. В Україні аналог — YouTube без Premium і Telegram-канали з рекламними інтеграціями. Обидва канали доступні малому бізнесу з мінімальним бюджетом, і обидва працюють у «стрімінговому» контексті — на екрані, де людина вже налаштована дивитись. Як купувати інтеграції в Telegram-каналах і перевіряти канали на накрутку — у розборі реклами в Telegram.

Що робити завтра

  1. Подивитись вік своєї аудиторії в статистиці Instagram/TikTok. Якщо більшість до 30 — цей звіт про ваших клієнтів.
  2. Перечитати три останні пости: чи вони «релевантні» (про клієнта, місто, ситуацію) чи «корпоративні» (про компанію)?
  3. Знайти 3–5 локальних креаторів, з якими ваші клієнти мають «парасоціальний зв’язок», — і оцінити не підписників, а коментарі.
  4. Якщо продаєте розваги, їжу, красу, одяг — креатори майже напевно ваш канал. Якщо послуги для бізнесу — швидше ні.
  5. Прочитати розділ звіту про «social video» — там є розрізи за платформами, які тут не вмістились.

Як довго люди реально дивляться бізнес-відео і де ставити заклик до дії — у розборі Wistia State of Video 2025.

Висновок

Deloitte 2025 фіксує зміну, яку індустрія обговорювала десять років: для покоління до 30 стрічка — не додаток до телевізора, а середовище, у якому телевізор — одна з опцій. Люди довіряють людям, дізнаються про контент з соцмереж і купують там, де дивляться. Для українського бізнесу це не прогноз, а опис поточної реальності — і аргумент вкладати в те, що робить контент «своїм»: людей, місце, мову.

Джерела

Джерела

  1. 01
  2. 02
  3. 03

FAQ

Питання й відповіді

Хто такі покоління Z і міленіали у звіті Deloitte?
Deloitte визначає покоління Z як народжених у 1997–2010 роках (14–28 років на момент опитування), міленіалів — 1983–1996 (28–41 рік). Опитування — 3 595 дорослих США у жовтні 2024 року, вибірка зважена за даними перепису. Це самозвіти, а не вимір реального перегляду, як у Nielsen.
Чи означає «релевантніший» контент, що молодь не дивиться серіали?
Ні. Вони дивляться — але менше (на 44 хвилини на день менше за середнє) і дізнаються про серіали з соцмереж: 56 % дивилися щось у стрімінгу після того, як почули про це від креатора. Соцмережі стали і конкурентом, і головним каналом просування для традиційного контенту.
Що з цього переноситься на українську аудиторію?
Механізми — повністю: молодь у стрічці, довіра до людей, а не брендів, покупка під впливом відгуків. Цифри — ні: в Україні інша структура платформ (Telegram, Instagram, TikTok, YouTube замість Facebook і американських стрімінгів), а платні стрімінги мають значно меншу роль.
Чи впливає реклама в соцмережах на покупки молоді?
За даними Deloitte, так: 63 % зумерів і 49 % міленіалів кажуть, що реклама й відгуки в соцмережах впливають на їхні рішення про покупку. Для реклами у стрімінгу ті самі цифри — 28 % і 25 %.
Чи варто малому бізнесу працювати з креаторами?
Близько половини зумерів і міленіалів відчувають сильніший особистий зв’язок з креаторами, ніж з телеведучими чи акторами, тож це аргумент за співпрацю з мікроблогерами. Але купувати варто контекст і довіру, а не охоплення: вплив креатора на покупку сильний у розвагах і споживчих товарах, а для послуг і B2B ефект слабший.

Перелінковка

Де ще про це йдеться

Уся тема

Customer journey map (CJM): що це, з чого складається карта шляху клієнта і як скласти її за один день, з прикладом для салону краси

Що таке карта шляху клієнта за визначенням Nielsen Norman Group, з яких елементів вона складається, як зібрати її за один день з розмов, переписок і відгуків, чим CJM відрізняється від воронки і як перетворити карту на список змін. Заповнений умовний приклад для салону краси з розрахунком.

· 9 хв

JTBD (Jobs to be Done): що це, як знайти «роботу», для якої клієнт купує ваш продукт, і записати її у форматі job story

Теорія «роботи, яку треба виконати» Клейтона Крістенсена за статтями Harvard Business Review 2005 і 2016 років: приклад з мілкшейком, функціональна, емоційна й соціальна складові, формат job story, JTBD-інтерв’ю за таймлайном і чотирма силами Моести і Спіка. Умовний приклад для онлайн-школи з розрахунком.

· 10 хв

Нейромаркетинг: що це, якими методами вимірюють реакції покупців, що справді довели дослідження і які міфи не підтвердилися

Що таке нейромаркетинг, що вимірюють fMRI, ЕЕГ, eye-tracking, шкірна реакція, аналіз міміки і неявні тести, що показали дослідження про Coca-Cola і Pepsi, ціну вина і передбачення покупок, звідки міф про 95 % несвідомих рішень і що з цього взяти малому бізнесу без лабораторії.

· 11 хв